Йосип Флавій.
Н.Б. На цій сторінці ще немає “Спрощена англійська” версія.
Автоматичні переклади базуються на оригінальному англійському тексті. Вони можуть включати значні помилки.
Народився в 37 н.е. до священицької родини, і виріс в Єрусалимі, Йосип Флавій вперше відвідав Рим на початку 20-х років як політичний посередник для євреїв; і коли почалося єврейське повстання, він спочатку воював проти римлян. Але, коли був захоплений Веспасіаном, Йосип Флавій заявив, що Веспасіану судилося здійснити стародавнє єврейське пророцтво, ставши імператором Риму.. Коли це насправді сталося, Веспасіан дав Йосипу свободу, а потім усиновив його, додавши до нього прізвище Флавій.
Відкинутий власним народом як зрадник, він безуспішно намагався переконати захисників Єрусалима здатися; і особисто був свідком його падіння. Ці переживання, разом із його доступом до єврейських і римських джерел стали основою для двох його великих праць. «Єврейська війна», опубліковано о 78 н.е, була історія повстання, і «Єврейські старожитності», а 20 том історії єврейського народу, було опубліковано о 93 н.е. Збереглися ще два його твори: «Проти Апіона», захист юдаїзму від римського критика, і «Життя», його автобіографію, виданий на початку ІІ ст. Точно невідомо, коли він помер.
Йосип Флавій’ робота містить низку посилань, які підтверджують історичність євангельських записів.
Іван Хреститель
В античності, 18.5.2, Йосип Флавій розповідає про служіння Івана Хрестителя.
“Деякі з євреїв думали, що знищення війська Ірода прийшло від Бога, і це дуже справедливо, як покарання за те, що він зробив проти Івана, що називався Баптист: бо Ірод убив його, який був хорошою людиною, і наказав євреям проявляти чесноту, обидва щодо праведності один до одного, і побожність до Бога, і так прийти до хрещення; для цього прання [з водою] було б для нього прийнятним, якщо вони цим скористалися, не для того, щоб прибрати [або ремісія] деяких гріхів [тільки], а для очищення організму; все ще припускаючи, що душа була заздалегідь повністю очищена праведністю. Тепер коли [багато] інші натовпом йшли навколо нього, бо вони були дуже зворушені [або задоволений] почувши його слова, Ірод, який побоювався, щоб великий вплив Івана на людей не вплинув на його силу та схильність підняти повстання, (бо вони, здавалося, були готові зробити все, що він порадив,) вважав це найкращим, віддавши його на смерть, щоб запобігти будь-якому лиху, яке він може спричинити, і не вводити себе в труднощі, пощадивши людину, яка може змусити її покаятися в цьому, коли буде надто пізно. Відповідно його відправили в полон, через підозрілий характер Ірода, до Махера, замок, про який я згадував, і був там страчений. У євреїв була думка, що знищення цього війська було наслано як покарання на Ірода, і знак Божого невдоволення ним.”
Той факт, що Йосип Флавій не пов’язує Івана з Ісусом, не такий дивний, як може здатися; акти 13:25 пояснює, що Іван почав говорити про Ісуса лише наприкінці свого служіння. Так само, хоча його розуміння мотивів Ірода для його вбивства відрізняється від євангельських розповідей; первинні факти згодні.
Практично всі вчені визнають автентичність цього уривка.
Яків Справедливий
Ще важливіше, є наступна згадка про смерть Якова, брат Ісуса, зі старожитностей 20.9.1:
“А тепер Цезар, почувши про смерть Феста, відправив Альбіна в Юдею, як прокурор. Але цар позбавив Йосипа первосвященства, і передав цю гідність синові Анана, якого також звали Ананус. … Але цей молодший Ананус, ВООЗ, як ми вже говорили вам, прийняв сан первосвященика, був сміливою людиною за своєю вдачею, і дуже нахабно; він також належав до секти садукеїв, які дуже жорстко засуджують правопорушників, перш за все решту євреїв, як ми вже спостерігали; коли, тому, Анан мав таку вдачу, він думав, що тепер має відповідну нагоду. Фест уже був мертвий, і Альбін був лише в дорозі; тож він зібрав синедріон суддів, і приніс перед ними брат Ісуса, якого звали Христос, якого звали Джеймс, та деякі інші; і коли він сформував звинувачення проти них як порушників закону, Він віддав їх на побиття камінням: але щодо тих, хто здавався найсправедливішим із громадян, і такі, які були найбільш неспокійними через порушення законів, їм не сподобалося те, що було зроблено; вони також послали до царя, бажаючи, щоб він послав до Анана, щоб він більше не діяв так, тому що те, що він уже зробив, не можна було виправдати; ні, деякі з них пішли також зустріти Альбіна … Після чого Альбін погодився з тим, що вони сказали, і написав у гніві Анану, та погрожував, що притягне його до покарання за скоєне; на якому цар Агріппа відібрав у нього сан первосвященика, коли він правив лише три місяці, і зробив Ісуса, син Дамнея, первосвященик.”
Окрім підтвердження того, що лідер єрусалимської церкви, «Джеймс Справедливий», як він став відомий, був у великій пошані серед євреїв (c.f. акти 21:18-24), ми маємо тут недвозначне посилання на нього як, «брат Ісуса, якого звали Христом".
Деякі критики припустили, що «кого звали Христом».’ є християнською інтерполяцією: але,
- У словниковому запасі нічого немає, вміст, тощо, припустити, що текст будь-яким чином підроблено.
- Якби це не був Яків, брат Христа, Дивно, що Йосип Флавій не дає жодних інших вказівок щодо того, що Анан мав проти Якова: тоді як ворожнечу до брата того, кого він вважав фальшивим Месією, легко зрозуміти.
- Цей уривок цитує Оріген ще приблизно в 200 році нашої ери. У той час християни все ще були переслідуваною меншістю, і тому не мав контролю над змістом римських чи єврейських джерел.
- Йосип Флавій згадує понад десяток інших людей, яких звали Ісусом. Є ще в кінці цього самого абзацу і, як видно, Йосиф зазвичай надає додаткові пояснення, щоб уникнути плутанини в таких випадках.
- Вираз, «який звався Христос», узгоджується з людиною, таких як Йосип Флавій, хто бажав записати назву, не підписуючи її. Але якби християнський інтерполятор вважав за потрібне додати посилання на Ісуса, дуже малоймовірно, щоб він використав таку необов'язкову фразу.
- Який би був мотив для такого доповнення?? Сучасні скептики вважають, що це мало створити ілюзію історичності: але всі наявні докази вказують на те, що це визнавали як факт і євреї, і римляни. Якби історичність Ісуса була проблемою, чому жодна з цих ранньохристиянських цитат не використовує Йосипа Флавія з цією метою?
Дехто навіть стверджував, що все посилання підроблене: але це видання бажаного за дійсне – немає доказів на підтримку такого твердження. Переважна думка серед істориків усіх переконань полягає в тому, що цей уривок є цілком справжнім.
Свідчення Флавіїв
Текст Testimonium Flavianum, як це зазначено в кн 18, розділ 3, розділ 3 з всі існуючі версії Йосифа Флавія’ старожитності, можна перекласти наступним чином (в дужках вказані можливі варіанти):
“У цей час був Ісус, мудра людина, якщо його справді слід називати людиною. Бо він був тим, хто виконав (дивно / чудовий) працює, і вчитель людей, які отримали (правда / незвичайний) із задоволенням. Він сколихнув як багатьох євреїв, так і багатьох греків. Він був Христом. І коли Пилат засудив його на хрест, оскільки його звинуватили провідні люди серед нас, ті, що любили його з самого початку, не відступали, бо він явився їм третього дня, знову мати життя, оскільки пророки Бога передрікали ці та незліченні інші дивовижні речі про нього. І досі плем'я християн, названий так від нього, не вимерла.” (старожитності, книга 3, Розділ 3.)
Це занадто добре, щоб бути правдою! Хто, як не християнин, написав би виділені частини? Насправді, цю цитату вперше цитує Євсевій на початку 4 століття; тоді як Оріген, 100 років тому, говорить про Йосифа Флавія, що, «поки він не прийняв Ісуса за Христа, він все-таки засвідчив, що Яків був такою праведною людиною.’ (Коментар до Матвія, 10.17.)
Ясно, тому, Йосип Флавій’ оригінальний текст має було змінено. Питання в тому, скільки?
Це стало предметом багатьох наукових дискусій. Деякі стверджують, що весь уривок є підробкою; але є вагомі історичні причини для відхилення цієї точки зору.
- Деякі критики стверджують, що цей уривок «вирваний з контексту». Розділ починається з розповідей про дві сутички між євреями та Пілатом, один через зображення Цезаря, а інший через зловживання священними грішми для водного проекту. Тоді ми маємо Ісуса, засуджений Пілатом. Далі йде розлогий опис скандалу в храмі Ісіди в Римі, за що його було зруйновано, а його священиків страчено, і, нарешті, розповіддю про інший скандал, який спричинив вигнання євреїв із Риму. Якщо щось із цього було «поза контекстом», це був би інцидент з Ісідою, який не має прямого відношення до єврейських справ; але ніхто не сумнівається, що Йосип Флавій написав це, тому що такі нещільно пов'язані предмети типові для його стилю.
- проте, контекст уривка надає набагато потужніший аргумент проти це християнська вставка, для цього передує розповідь про Івана Хрестителя, який з’являється двома розділами пізніше, в 18.5.2. Йосип Флавій не дотримується суворої хронології, і сприймає Івана лише як проповідника праведності; тому цілком задовольняється згадкою про Ісуса’ смерть, обговорюючи Пілата, а потім смерть Джона, у пізнішій дискусії про Ірода. Але з християнської точки зору, це абсолютно неправильний шлях, як Джон був провісник Ісуса; християнин просто не вибрав би цей момент, щоб вставити такий коментар.
- Йосип Флавій’ посилання в уривку про Якова, до «Ісуса, якого звали Христос,’ сам по собі означає, що він раніше згадував саме цього Ісуса. Testimonium Flavianum дійсно передує цьому посиланню і є очевидним поясненням для Йосипа’ алюзія.
- Розглянемо також коментар Орігена про те, що Йосип Флавій «не прийняв Ісуса за Христа». Звідки він знав? Якщо Йосип Флавій’ тільки посилання були, «Ісус, якого звали Христос,’ це здавалося б надто м’яким посиланням, щоб пояснити достовірність твердження Орігена.
- Оскільки Йосип Флавій прямо визнає існування Ісуса, описуючи Якова Справедливого як свого брата, чому б він не згадав про нього хоч трохи?
З іншого боку, якщо ми просто видалимо очевидно підозрілі частини, ми розуміємо це:
“У цей час був Ісус, мудра людина. Бо він був тим, хто виконав (дивно / чудовий) працює, і вчитель людей, які отримали (правда / незвичайний) із задоволенням. Він сколихнув як багатьох євреїв, так і багатьох греків. І коли Пилат засудив його на хрест, оскільки його звинуватили провідні люди серед нас, ті, що любили його з самого початку, не відступали. І досі плем'я християн, названий так від нього, не вимерла.”
Грецьке слово «парадоксос».’ можна перекласти як «дивовижний», або "чудовий". Християнські перекладачі природно припустили б останнє, тоді як Йосип цілком міг мати на увазі перше. Слово перекладене, «правда», це "talethe"; але часто припускають, що це слід було прочитати, він прийшов’ (незвичайний). Фраза, «не відмовився», по-різному перекладається як «не припинявся». (любити його)«, «… (завдавати біди)«, тощо, в залежності від точки зору перекладача; але, оскільки слова в дужках фактично не зустрічаються в тексті, Я обмежився більш буквальним перекладом.
Отже, якщо ми тепер переглянемо аргументи за і проти автентичності решти тексту, ми знаходимо:
- Те, що залишається, більше відповідає роботі єврея-нехристиянина, ніж праці християнина.
- Це пояснює, чому Оріген був цілком упевнений, що Йосип Флавій не прийняв Ісуса. Жодного християнина не задовольнить таке двозначне та необов’язкове твердження, який не пропонує критики дій єврейських керівних людей (на відміну від побиття камінням Якова) і виглядає дещо здивованим, що християни ще не вимерли.
- Текстовий аналіз це показує, зовсім на відміну від видалених частин, словниковий запас і стиль цілком відповідають словнику і стилю Йосифа Флавія в інших його творах. Це було б значним подвигом навіть для сучасного вченого. Як Джон П. Майєр, коментарі одного з провідних авторитетів у цій темі:
“Порівняння лексики Йосипа Флавія та Нового Заповіту не дає чіткого вирішення проблеми автентичності, але воно змушує нас запитати, який із двох можливих сценаріїв більш імовірний. Невже християнин якогось невідомого століття настільки занурився в словниковий запас і стиль Йосипа Флавія, що, без допомоги будь-яких сучасних словників і конкордансів, він зміг (1) позбавити себе словника Нового Заповіту, за допомогою якого він природно говорив би про Ісуса і (2) ідеально відтворюють грецьку мову Йосипа Флавія для більшої частини Testimonium – безсумнівно, щоб ретельно створити атмосферу багатогранності – водночас руйнуючи повітря кількома явно християнськими твердженнями? Або це більш імовірно, що основна заява, (1) які ми спочатку виділили, просто витягнувши те, що будь-кого вразить на перший погляд як християнські твердження, і (2) який ми потім виявили, що він написаний типово Йосифовим словником, який відрізнявся від використання Нового Заповіту, насправді був написаний самим Йосифом? З двох сценаріїв, Я вважаю друге набагато вірогіднішим.” (Майєр, «Маргінальний єврей: Переосмислення історичного Ісуса)
Основне питання автентичності Тестимоніуму часто затьмарене неправильними цитатами та плутаниною з іншими уривками Йосифа. (наприклад історія про розп'яття Менахема), а також припущеннями щодо інших можливих втрачених посилань. Йосип Флавій, можливо, сказав трохи більше про Ісуса, як це мається на увазі “Кітаб аль-'Унван” документ: з іншого боку, він, можливо, був менш компліментарним. Недавній комп’ютерний аналіз виявив деякі інтригуючі подібності між Testimonium і частинами Лука 24, припускаючи, що обидва автори могли мати доступ до більш раннього джерела, що містить розповідь про Ісуса’ смерть і воскресіння. Але знову ж таки, хоча це може вплинути на нашу думку щодо точного формулювання Йосифа Флавія’ оригінальний текст, це не змінює того факту, що воно є.
Зрештою, наше бачення завжди залежатиме від нашої думки про те, що можна було розумно очікувати від Йосипа Флавія: але є ймовірність того, що наведена вище версія представляє його основну структуру. Для нас, на відміну від Орігена, головним питанням є історичність Ісуса Христа; і посилання в цих загальних лініях (разом із поправками обурених християнських коментаторів!) це саме те зовнішнє підтвердження, яке історик очікував би знайти.
Створення сторінки Кевін Кінг